Мед

Мед бджолиний — це солодка сиропоподібна рідина грузлої консистенції, зі своєрідним смаком і запахом, виробляється медоносними бджолами з нектару квіток або паді рослин. Мед є лікувально-дієтичним продуктом, унікальним за складом моносахаридів, мінеральних речовин, життєво необхідних для діяльності людського організму, причому останні містяться в меді у вигляді легко засвоюваних сполук.

Розрізняють два типи натурального меду: квітковий — нектарний (акацієвий, липовий, гречаний тощо) і падевий (осики, ялини, липи тощо). У меді містяться корисні ферменти — інвертаза, діастаза, каталаза. Крім того, натуральний мед містить більшість груп вітамінів. Склад, смакові якості, лікувальні й дієтичні властивості меду залежать від того, з яких рослин бджоли збирають нектар. Багатство рослинного світу, розмаїтність природно-кліматичних зон, у яких розвивається бджільництво, забезпечують широкий спектр сортів і різновидів меду. Вони різняться за кольором, консистенцією, смаковим й ароматичним букетом.

Смак меду залежить насамперед від виду квітучих рослин, з яких бджоли збирають нектар. Квітковий мед за флористичною ознакою буває монофлорним, тобто переробленим з нектару одного виду медоносних рослин: липи, акації білої, гречки й інших — і поліфлорний, вироблений з нектару різних медоносів. Незначні домішки нектару інших медоносних рослин майже не впливають на колір, смак й аромат цього сорту меду.

Забарвлення меду різноманітне, багате відтінками. Він буває від прозорого й світлого до темно-коричневого й навіть майже чорного. Колір меду залежить насамперед від рослин, з яких він зібраний, і від часу його збирання (зібраний з одного медоноса, весняний світліший, ніж осінній). На колір меду впливають: порода бджіл, якість стільників, спосіб добування. Пігменти переходять у мед разом з нектаром, у них представлені жиро - і водорозчинні речовини. Жиророзчинні пігменти надають світлозабарвленому медові жовтий або зеленуватий відтінок. У темних сортах меду більша частина барвників водорозчинна — антоціани, танини.

Перга

Перга — квітковий пилок рослин, який збирають медоносні бджоли, змочують нектаром, складають у комірки стільників, утрамбовують і заливають медом.

Перга — важливий корм для бджіл; містить білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, ферменти, гормони. Найбільша кількість запасів перги протягом активного сезону спостерігається в травні — липні, найменша — в квітні.

За рахунок ферментів бджолиної слини та меду, без доступу повітря, пилок піддається бродінню і перетворюється в новий продукт — пергу. В результаті цього процесу кількість білків і ліпідів зменшується, але зростає вміст молочної кислоти та вуглеводів. Наявність в перзі великої кількості молочної кислоти заважає розвиткові бактерій і пліснявих грибів.

Цілющі властивості перга отримує з лікарських трав, оскільки найбільш корисні речовини найчастіше концентруються у квітах. Такої біологічної активності не має жоден натуральний продукт у світі. Перга відновлює діяльність шлунково-кишкового тракту, печінки, щитовидної залози, поліпшує систему кровообігу, зменшує інтоксикацію, уповільнює ріст пухлин. Перга максимально засвоюється організмом, вона підсилює дію живильних речовин, за рахунок чого нормалізується функціонування органів. Це унікальний продукт, тому що перга виробляється бджолами в обмеженій кількості. Пергу неможливо штучно культивувати чи підробити.

Пилок

Пилок квітковий — пилкові зерна, що утворюються в пильовиках квіток. Кожне пилкове зерно складається з подвійної оболонки, усередині якої є протоплазма з двома ядрами.

Хімічний аналіз пилкових зерен показав, що вони багаті на білки, жири, містять різні вуглеводи, такі як цукор, крохмаль і целюлоза. Незважаючи на постійну присутність у квітковому пилку тих самих компонентів, їхній склад варіюється в досить широких межах щодо вмісту жирів, крохмалю, білків, мінеральних елементів залежно від джерел сировини.

Пилок квітковий містить багато вітамінів і гормонів росту, тобто є винятково важливим джерелом вітамінно-мінерального корму, без якого бджоли ніяк не можуть обійтися.

Потрібно знати, що при тривалому зберіганні сухий пилок квітковий, зібраний вручну, втрачає свої цінні якості. Тому рекомендується консервувати зібраний пилок у такий спосіб: 150 г меду розводять в 250 г теплої кип'яченої води. Коли мед розчиниться, додають 1 кг сухого пилку, ретельно все перемішують. Отриману суміш складають у банки, накриваючи кожну гнітом. Банки ставлять у тепле місце (35-40°С) на 4-6 днів. Потім з банок знімають гніт, щільно їх закривають, а кришки заливають сумішшю розплавленого воску й парафіну (1:3). У такому вигляді пилок зберігається значно довше.

Маточне молочко

Маточне молочко — секрет медових бджіл, який використовується ними для годування личинок. Маточне молочко споживається всіма личинками, особливо личинкою, з якої виростає матка.

Бджоли виділяють його спеціальними залозами. Залози функціонують в першу половину життя бджіл, зайнятих внутрішньовуликовими роботами.

Маточне молочко — желеподібна білувато-жовта маса. На відкритому повітрі воно жовтіє, стає коричневим, висихає і втрачає властиві йому якості. В свіжому вигляді молочко містить 2/3 води. В сухій масі від 35 до 58% білків, до 18,7 — жирів, до 27,9 — вуглеводів і 2,31-3,94% золи. В складі молочка багатий набір вітамінів, особливо групи В, наявні ферменти, гормони.

Маточне молочко містить незамінні для людини амінокислоти та вітаміни, проте деякі його корисні властивості втрачаються за кімнатної температури та під дією сонячного світла. Наявне в аптеках маточне молочко повинно зберігатися в прохолодному темномі місці. Його рекомендують дорослим при гіпертонії, розладах травлення, стресах, у післяпологовий період, при себореї шкіри обличчя. Також маточне молочко вживають для поліпшення апетиту, після важких захворювань, як загально зміцнювальний засіб, для регулювання кров'яного тиску. Під наглядом лікаря препарат маточного молочка можна вживати не лише дорослим, а й дітям і новонародженим.

Вощина

Вощина штучна — тонкі воскові листи з видавленими в них шестикутними денцями чарунок, виготовляється з чистого бджолиного воску. Штучну вощину прикріплюють до рамки, у такому вигляді вона є основою для відбудування бджолами стільників.

Сьогодні штучна вощина виготовляється вощаними виробничими машинами. Вона буває двох типів: «максимум» — із крутим нахилом ромбиків, що утворюють чарунки (120°), і «напівмаксимум» — з кутом нахилу 130°. Вощина «максимум» має глибші чарунки й тому більше пристосована для роботи бджіл, але виготовлення її складніше, ніж штучну вощину типу «напівмаксимум». Стандартний розмір листа штучної вощини повинен бути 410 х 260 мм, а розмір чарунки між паралельними боками — 5,3-5,45 мм.

Якість штучної вощини характеризується рівномірним просвічуванням усіх трьох її ромбиків, що утворюють денця, якщо переглядати їх на світло, товщиною (кількістю листів у 1 кг) і міцністю на розрив (розривною довжиною). Розривна довжина повинна бути такою, щоб підвішена за верхній кінець смужка штучна вощина завширшки 5 см обривалася під власною вагою. Механічна потужність штучної вощини залежить також від тривалості її вилежування: чим довше лежить вощина, тим міцнішою вона буде. Якість штучної вощини дуже залежить від якості воску. Тому матеріал для її виготовлення потрібно підбирати так, щоб у суміші було не менше ніж 50 % першосортного пасічного воску.

Вощина у процесі виготовлення вбирає в себе певну кількість вологи (1-5 %), тому, купивши свіжозроблену вощину, перед використанням її необхідно добре просушити.

Мапа

↑ 2023 foFF4ik